Навіть для досвідченого класного керівника спілкування з батьками інколи є особливою частиною роботи, адже від неї багато в чому залежить ефективність усієї його діяльності.

Як досягти того, щоб взаємини з батьками набули форми взаємодії, плідної співпраці, цікавої та корисної для всіх — дітей, батьків і педагогів?

Звісно, від класного керівника залежить не все, але багато що. Саме про це ми й поговоримо.

Передумови взаєморозуміння та співпраці

Передусім — руйнування стереотипів

Стереотипна думка більшості батьків про вчителів приблизно така:

«Учителі — це люди з маленькою зарплатою, які змушені навчати та виховувати наших дітей. Вони не здатні займатися індивідуально проблемами особисто нашої дитини, для них важливим є загальний порядок у класі та успішність у навчанні. Вони часто несправедливі до дітей, нервують і кричать. Їм усе байдуже, а ми — мучимося».

На жаль, багато вчителів також мають усталену думку щодо батьків, наприклад, таку:

«Які батьки — такі й діти! Відправляють дитину до школи з усіма проблемами, що не спромоглися розв’язати, а нам — бідкайся, розбирайся! На збори не докличешся, щоденники не підписані, до школи та вчителів висувають претензії, а самі дітьми не займаються».

Отже, стереотипний механізм почав діяти і згодом усе виявиться саме так. Але ми спробуємо дещо змінити перебіг подій, відкоригувавши свої, учительські, настанови. Напевно, потрібно згадати, що ми разом — учителі й батьки — робимо спільну й украй важливу справу: навчаємо, виховуємо кожну дитину як гідну людину, особистість. Висновок: ми з батьками — колеги. Саме на цьому принципі доцільно будувати взаємини з батьками, тобто концепцію оптимальних стосунків.

Про це бажано пам’ятати педагогові, а також регулярно нагадувати батькам.

У взаємодії з батьками важливо також усвідомлювати мету спілкування. Якщо зважати на те, що класний керівник і батьки зустрічаються як колеги, то, імовірно, їх завдання — обмін досвідом, спільне вироблення певних рішень. Тому важливо під час розмови не захоплюватися розповіддю про проблеми та їх деталі, а повсякчас тримати в голові ту мету, заради якої відбулася ця зустріч.

У центрі уваги має перебувати завжди не проблема, а її розв’язання. Якщо ж ні — то безцінний час гаятиметься на обговорення того, що саме було зроблено не так, які це спричинило проблеми школі і як важко батькам, а розв’язання проблеми так і не буде знайдено, тобто розмова не виявиться продуктивною.

Непередбачені конфлікти

Доволі часто класним керівникам доводиться мати справу з непередбаченими конфліктами, коли до школи навідуються батьки, обурені несправедливістю, виявленою до їх дитини.

Як у цьому випадку діяти?

Передусім слід пам’ятати головне: ви — учитель, а школа, урок — ваша робота, отже, облишити роботу й клас заради зустрічі, про яку вас ніхто навіть не попередив, ви не маєте права (якщо, звісно, не йдеться про надзвичайну ситуацію). Розмова з емоційно збудженими батьками на порозі кабінету за 2 хв до початку уроку також навряд чи є доцільною.

Тому ви маєте ввічливо запропонувати батькам почекати, мотивуючи це вашими робочими обов’язками і тим, що ви не домовлялися про зустріч заздалегідь. Достатньо лише з’ясувати сенс питання й, подякувавши за візит, пообіцяти розв’язати проблему найближчим часом (емоційно важку розмову посередині робочого дня краще не починати).

Таким чином, можна відкласти розмову, але можна й уникнути її, попросивши батьків звернутися до тих, хто краще розбирається в ситуації (якщо це можливо).

Алгоритм спілкування

Під час обговорення конфліктної ситуації варто уникати особистих аргументів, зважаючи лише на ділові.

Не варто зауважувати: «Я краще знаю, що мені робити і як учити дітей».

Доречно сказати: «Ми працюємо за програмою… Відповідно до цієї програми…»

Або почати відповідь із виразів:

• «Відповідно до Уставу школи…»;
• «Справа в тому, що обов’язком учителя відповідно до Закону… є… а… не є»;
• «Справа в тому, що відповідно до Закону… і Уставу школи (ви, напевно, читали в нас на першому поверсі) обов’язком батьків є…»;
• «Це питання не в моїй компетенції, але я спробую з’ясувати все, що із цим пов’язане, й обов’язково повідомлю вам»;
• «Я б із радістю вам допомогла, співчуваю вам, але за правилами…»;
• «Я обов’язково все з’ясую й повідомлю вам про результати».

Ви, мабуть, помітили, що йдеться здебільшого про те, що особисту відповідальність учителя визначають чинні правила, закони, тобто розв’язання питання передають у відповідні інстанції. Саме тут є один секрет: коли співрозмовник розуміє, що особисто від вас нічого не залежить, що ви так само, як і він, змушені пристосовуватися до якоїсь третьої сили, його обурення зазвичай зменшується, і з’являється можливість конструктивно розв’язати проблему.

Кілька слів варто сказати щодо «листування» з батьками. Поширений запис у щоденнику «Прошу батьків терміново зайти до школи» дуже рідко є чимсь конструктивним. Батьки відреагують одразу, застосувавши методи дідівської педагогіки. І не відомо, чи виявиться це корисним…

Можливо, краще зателефонувати батькам, коротко й коректно ознайомити їх із проблемою, що вас хвилює. Зокрема батьки мають відчути, що це вас насправді хвилює. (Приклади фраз: «Мені хотілося б з вами зустрітися, обговорити навчання (поведінку) вашої дитини, порадитися. Можливо, разом придумаємо, як їй допомогти» і т. ін.) Домовтеся про зустріч у зручний для вас час.

Тепер ми наблизилися до найкращого варіанта — конструктивної розмови з батьками.

Але як досягти саме цього й уникнути сварки із взаємними звинуваченнями та докорами?

Потрібно заздалегідь сформулювати мету розмови, визначивши її напрям як спільний пошук рішень. Батьки мають вбачати в класному керівникові не джерело неприємних емоцій, а людину, з якою можна обговорити проблеми своєї дитини й розв’язати їх.

Радимо

Дляуспішноївзаємодіїзбатькаминеобхідно:

• зважати на принципи співпраці щодо питань навчання й виховання дітей;

• під час бесіди з батьками фіксувати увагуне на подробицях проблеми (хто винний та ін.), а на способах її розв’язання;

• переконатися, що для запланованоїрозмови достатньо часу;

• об’єктивно оцінюючи дитину, почати розмову з позитивних моментів;

• створити довірчу атмосферу розмови;

• уникати безапеляційних висловлень;

• не використовувати загальних штампів;

• оцінювати ситуацію за принципом «тут і зараз»;

• неперебільшувати й неприменшувати поточних труднощів учнів;

• бути готовим залучити до ситуаці їфахівців (психолога, логопеда таін.).

Запропонуйте батькам варіанти розв’язання проблеми. Вони зазвичай індивідуальні, пов’язані зі специфікою проблеми, і стосуються або взаємин з однокласниками, або необхідності посилити контроль за дитиною, або занадто суворої позиції батьків (у них наголошено, що дитина потребує уваги й співчуття).

Чи запрошувати учнів на такі розмови? Лише якщо ви хочете в присутності матері або батька підбадьорити дитину, похвалити за щось, висловити впевненість, що все налагодиться.

Слід пам’ятати, що діти завжди дуже переживають через візит батьків до школи, а присутність під час бесіди батьків із класним керівником може принизити дитину, уразити її самолюбство і зрештою спричинити негативний результат.

За яких умов можна уникнути багатьох конфліктів?

Ви маєте враховувати ще й те, що багатьох конфліктів можна уникнути за умови:

• достатньої інформованості батьків;
• наявності чітких механізмів взаємодії з батьками.
•  

Саме тому ми розглянемо детальніше ці важливі аспекти.

Передусім — інформація, що має бути відомою всім батькам.

1. Устав школи (добре, якщо він — на видноті, на стенді на першому поверсі), де зазначено, що батьки відповідають за відвідування школи й виконання домашніх завдань учнями; наведено правила поведінки в школі тощо.

2. Установлений порядок розв’язання конфліктних ситуацій (слід нагадувати цю інформацію на кожних батьківських зборах):

• про всі питання, що виникають, повідомляти одразу, не зволікаючи із розв’язанням проблеми тривалий час (цей момент варто підкреслити, адже батьки повинні усвідомлювати повною мірою власну відповідальність за всі наслідки змарнованого часу);
• порядок звертання: спочатку слід звертатися до вчителя, який викладає предмет, з яким виникли труднощі; якщо взаєморозуміння не досягнуто — до класного керівника; потім уже до завуча й директора; якщо й на рівні директора не вдалося розв’язати конфлікт, що малоймовірно,— до районного відділу освіти і т. ін.

3. За якою саме програмою навчають. У початковій школі про це зазвичай повідомляють на батьківських зборах, у середній — може повідомити вчитель (якщо виникнуть запитання), адже це важливий аргумент у відповідь на можливі претензії.

4. План навчальної й виховної роботи класу. Кількість уроків, предмети й вимоги до них, позакласні заходи, діяльність батьківського комітету — про все потрібно повідомити на батьківських зборах заздалегідь.

5. Форми зв’язку із класним керівником і адміністрацією школи (номер телефону школи, класного керівника; приймальні години адміністрації, психолога, логопеда тощо).

6. Найважливіше: батьки повинні бути впевненими, що педагогічний колектив у повному складі завжди охоче контактує і співпрацює, розв’язує проблеми.