Педагогічна діагностика відіграє важливу роль, забезпечуючи зворотний зв’язок у педагогічній системі. Вона є необхідною для оптимальної організації педагогічного процесу. Педагогічна діагностика виконує такі функції:
Теоретичні засади діагностики Якщо звернутися до етимології цього слова, то діагностика від грецьк. diagnostikos — здатний розпізнавати — це оцінювальна процедура, спрямована на з’ясування ситуації, виявлення реального рівня вихованості. У нашому випадку — вивчення процесу й результатів навчання й виховання. У результаті завдяки діагностиці можна з’ясувати, як реалізовані педагогічні завдання, які з них потребують подальшого розв’язання. Досвід свідчить, що діагностика безпосередньо пов’язана з етапами керування розвитком колективу й особистості. Відповідно до цього визначають 3 типи діагностики в роботі класного керівника:
Початкова діагностика пов’язана із плануванням і керуванням класним колективом. Перед визначенням виховних завдань, що реалізуватимуться у цьому семестрі або навчальному році, класному керівникові необхідно вивчити рівень вихованості учнів.
Виокремлюють 3 основних варіанти початкової діагностики:
У першому варіанті початкову діагностику використовують для всебічного вивчення вихованців. У другому — класний керівник вивчає не тільки вихованців, але й сам колектив (як складну й динамічну систему). Третій варіант дозволяє класному керівникові вибірково діагностувати колектив загалом та окремі особистості.
Така діагностика доповнює інформацію, що було отримано раніше. Повнота й об’єктивність інформації під час початкової діагностики максимально наближає планування виховних завдань до реальних потреб класу й відповідає оптимальному розвитку дітей.
Коригувальна (поточна) діагностика проводиться під час організації діяльності учнівського колективу, орієнтуючи педагога на зміни, що зазнають окремі учні й колектив загалом. Одночасно оцінюється правильність раніше прийнятих рішень. І нформація, отримана в результаті поточної діагностики, допомагає швидко, точно (з мінімальною кількістю помилок) коригувати роботу й удосконалювати стиль взаємин із дітьми та методику виховної роботи. П оточна діагностика виконує роль експрес-інформації й цим допомагає прийняти швидке рішення щодо вдосконалення педагогічної діяльності.
Наприкінці кожного навчального року в системі прогнозування результатів виховної роботи відбувається узагальнювальна діагностика. Вона дозволяє отримати основні дані для коригування педагогічного впливу протягом наступного навчального року. Отже, педагогічна діагностика охоплює 3 галузі:
Інакше кажучи, діагностуються, тобто періодично вивчаються, рівень знань і ступінь соціального й психологічного розвитку вихованців, що відповідає трьом функціям навчально-виховного процесу: навчальній, виховній і розвивальній.
Предмет і методи діагностики. У технологічному циклі роботи класного керівника предметом аналізування є, здебільшого, соціально-моральні якості учнів класу. Для ефективної організації виховної роботи необхідно добре знати вихованців, стежити за їх розвитком, помічати проблеми в їх вихованні. Хоча багато вчителів уважають, що вони добре знають дітей, не вдаючись до особливих методик, але для оптимізації виховної роботи потрібний професійний підхід.
Отже, зміст діагностики вихованців:
Як вивчати вихованців і клас як групу? Н аука пропонує класному керівникові арсенал методів діагностики — простих, нетрудомістких, цікавих для вихованців та одночасно надійних. Наведемо приклади методів початкової діагностики під час планування виховної роботи в класі.
Метод опитування. Він описаний у педагогічній літературі, завдяки йому виявляються ціннісні орієнтації вихованців, знання, настанови, позиція, ставлення до однолітків, навколишнього світу й себе. Запитання, що допомагають діагностувати ціннісну орієнтацію вихованців: «Що тобі подобається в школі, а що — не подобається?», «Хто спонукає тебе вчитися краще (мати, батько, бабуся, власне бажання)?», «Який час дня для тебе є приємнішим (ранок, день, вечір)?», «Якими навчальними предметами тобі не хочеться займатися? Чому?»
Метод спостереження. Це найдоступніший спосіб отримати відомості про вихованців. Спостереження полягає в збиранні, систематизуванні фактів, випадків, особливостей поведінки вихованців. М етодика вимагає визначення мети й об’єкта спостереження (які саме якості й особливості вивчати), а також тривалості та способів фіксування результатів. Спостереження дозволяє «спостерігати за учнем в природних умовах».
Метод бесіди — гнучкіший спосіб вивчення вихованців порівняно з опитуванням. Бесіда може бути стандартизованою або вільною. У першому випадку заздалегідь сформульовані запитання ставлять в певній послідовності, щоб було легше опрацьовувати.
Вільна бесіда дозволяє варіювати запитання з метою отримання точніших, докладніших відомостей, але вона вимагає певних навичок. П сихологи рекомендують ставити відкриті запитання, що стимулюють вільні, докладні відповіді (наприклад: «Як зазвичай ти проводиш вечір?» — замість того, щоб запитати: «Чи любиш ти дивитися телевізор?»). Н е слід плутати діагностичну бесіду з виховною. Слід уникати грубих повчань. П отрібно ставитися до учня уважно й шанобливо, а учень повинен відчувати, що ним щиро цікавляться й бажають йому допомогти. Результати бесіди варто записати в стислій формі.
Метод анкетування й інші методи опитування дозволяють отримати різні відомості про особистісні якості, цінності, взаємини, мотиви діяльності вихованців. За формою анкети бувають відкритими (вільну відповідь формулює учень) і закритими (потрібно обрати варіант з-поміж запропонованих відповідей). Анкетування дозволяє швидко зібрати багато відомостей, які можна легко опрацювати. М ожливі недоліки анкетування — відповіді не завжди можуть бути повними, точними, щирими.
Наведемо приклад анкети «Спілкування». Анкета «Спілкування» 1. Я зазнаю труднощів під час спілкування з: а) однолітками; б) учителями; в) батьками; г) іншими членами сім’ї; д) друзями у дворі; е) (для вільної відповіді).
2. Мені складно спілкуватися через те, що: а) у мене мало чи зовсім немає друзів; б) мене кривдять, дражнять; в) у мене крадуть речі; г) мене б’ють; д) оточуючі не розуміють мого внутрішнього світу; е) мої інтереси відмінні від інтересів оточуючих; ж) мене примушують щось робити; з) мене залякують; й) мені нецікаво з ними; к) від мене вимагають тільки гарних оцінок; л) оточуючі не бачать моїх достоїнств.
3. По допомогу у важку хвилину я зазвичай звертаюся до: а) товариша по класу; б) товариша поза класом; в) мами; г) тата; д) інших родичів; е) вчителя.
Наступний етап після опрацювання результатів — аналізування отриманих даних: визначення типового й особливого, пояснення причин.
Метод зіткнення поглядів, позицій — дозволяє звертатися до вихованців із проханням висловити свою думку; порадити, як ставитися до певного явища, поведінки, проблеми. Наведемо приклад.
Тема: «Як повестися?» Мета: дослідити ставлення вихованців до загальнолюдських ціннісних категорій («чесність», «принциповість», «гуманність», «порядність» та ін.).
Етап перший Описуються шкільні ситуації: а) під час контрольної роботи, яку ти вже виконав правильно, твій товариш не знає розв’язання та просить дати йому списати. Як ти поведешся?; б) ти отримав низький бал із літератури й знаєш, що батьки покарають тебе за це. Чи повідомиш ти батькам про цю оцінку? та ін.
Етап другий Обговорюються можливі варіанти.
Етап третій З’ясовуються варіанти, що відповідають зазначеним у меті загальнолюдським цінностям. Опрацювання результатів За результатами розв’язання завдань можна визначити приналежність кожного учня до однієї з чотирьох груп:
Метод незавершеного речення, оповідання, малювання або доповнення малюнка, розігрування ситуації. Як приклад наведемо незавершені речення з тесту (Ж. Нюттен — О. Б. Орлов) для учнів 5-х класів, метою якого є виявлення ставлення учнів до школи, учителя, себе в нових умовах. Отримані дані можна опрацювати, звести в таблицю, позначити характерні й поодинокі відповіді. Цей матеріал доречно використовувати для коригування своєї роботи, внесення змін у навчально-виховний процес. Можна використовувати цей матеріал також для випуску стіннівки на тему «Навіщо нам учитися?»
Тест Ж. Нюттена — О. Б. Орлова Завершіть наведені далі речення:
У практиці є широко відомим метод соціометричного вибору — метод, що дозволяє виразити кількісно та графічно структуру міжособистісних взаємин у колективі. Соціограма — це графічне зображення ставлення респондентів одне до одного; за допомогою цього методу можна розв’язати два завдання:
| |
|
| |
| : 392 | |
| : 0 | |